Визнання спадщини відумерлою у кредитних правовідносинах: аналіз постанови Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 216/354/24 (криворізька судова практика)

Фабула справи: кредит, іпотека та смерть спадкодавця

Ще у 2007 році між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у швейцарських франках для придбання домоволодіння в місті Кривому Розі. Забезпеченням виконання зобов’язань за кредитом виступило іпотечне домоволодіння за конкретною адресою.

Після смерті позичальника у 2019 році жодна особа у шестимісячний строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Саме банк, як кредитор, ініціював відкриття спадкової справи шляхом подання претензії кредитора.

Минув значний проміжок часу, спадкові права формально не були оформлені, а заборгованість за кредитом залишалася непогашеною. У цій ситуації АТ «Укрексімбанк» обрало шлях звернення до суду в порядку окремого провадження з вимогою про визнання спадщини відумерлою.

Позиція заявника (кредитора)

Позиція банку була логічною та послідовною з точки зору формального застосування статті 1277 Цивільного кодексу України.

Заявник виходив із таких ключових аргументів:

• Спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, оскільки ніхто не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений строк.
• Свідоцтво про право на спадщину не видавалося, а отже спадкове майно фактично перебуває у “підвішеному” правовому стані.
• З моменту смерті спадкодавця минуло більше одного року, що дає право кредитору звернутися до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою.
• Реєстрація сторонніх осіб у житловому приміщенні не означає автоматичного прийняття спадщини та не породжує спадкових прав.
• У попередніх судових провадженнях, пов’язаних зі стягненням заборгованості, суд уже відмовляв у залученні окремих осіб як правонаступників спадкодавця, що, на думку банку, підтверджувало відсутність спадкоємців.

З позиції кредитора, визнання спадщини відумерлою дозволило б передати майно у власність територіальної громади Кривого Рогу з подальшим погашенням боргових вимог у межах вартості такого майна.

Позиція суду першої інстанції (Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу)

Рішення суду першої інстанції від 01 березня 2024 року є характерним прикладом формального підходу до категорії відумерлої спадщини.

Суд дійшов таких висновків:

• з часу відкриття спадщини минуло більше одного року;
• спадкоємці за заповітом і за законом не заявили про свої права;
• отже, наявні підстави для застосування частини першої статті 1277 ЦК України.

У цій частині суд задовольнив заяву банку та визнав спадщину відумерлою, передавши домоволодіння у власність територіальної громади м. Кривого Рогу.

Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги про зобов’язання Криворізької міської ради погасити вимоги банку в межах вартості майна, мотивуючи це недопустимістю втручання суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Таким чином, суд першої інстанції фактично розділив питання відумерлості спадщини та питання відповідальності територіальної громади за борги спадкодавця.

Позиція апеляційного суду: фокус на заінтересованих особах

Дніпровський апеляційний суд підійшов до справи значно глибше та скасував рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

Ключовим у позиції апеляційного суду стало питання наявності заінтересованих осіб, які не були залучені до участі у справі.

Суд встановив, що на момент смерті спадкодавця у спірному домоволодінні були зареєстровані інші особи. Незважаючи на те, що вони не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, сам факт їх реєстрації та потенційного проживання створює юридичний зв’язок між їхніми інтересами та предметом спору.

Апеляційний суд підкреслив:

• справи про визнання спадщини відумерлою розглядаються в порядку окремого провадження лише за умови відсутності спору про право;
• наявність осіб, які можуть заявити про свої спадкові права або фактичне прийняття спадщини, виключає можливість такого розгляду;
• незалучення потенційно заінтересованих осіб є істотним порушенням процесуальних норм.

У підсумку апеляційний суд дійшов висновку, що визнання спадщини відумерлою за таких обставин є передчасним.

Позиція Верховного Суду: межі окремого провадження

Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін, сформувавши важливу правову позицію, яка має значення для всієї спадкової практики, зокрема у Кривому Розі.

1. Суть окремого провадження

Верховний Суд наголосив, що окреме провадження призначене для підтвердження неоспорюваних прав або юридичних фактів. Якщо існує потенційний спір про право, така справа не може бути розглянута у цьому порядку.

2. Поняття відумерлої спадщини

Відумерлість спадщини означає повну відсутність осіб, які претендують на спадкове майно, або їх юридичну неможливість успадковувати. Наявність осіб, чиї інтереси можуть бути порушені, навіть за відсутності поданих заяв нотаріусу, виключає автоматичне визнання спадщини відумерлою.

3. Значення заінтересованих осіб

Верховний Суд докладно роз’яснив, що заінтересованими особами у справах окремого провадження є не лише формальні спадкоємці, а й ті, чиї права можуть бути зачеплені судовим рішенням.

Незалучення таких осіб позбавляє їх можливості заявити про порушення своїх прав і робить судове рішення вразливим з точки зору законності.

4. Оцінка доводів кредитора

Суд відхилив аргументи банку щодо того, що попередні судові рішення нібито встановили відсутність спадкоємців. Верховний Суд прямо зазначив, що такі висновки ґрунтувалися на недоведеності відповідних обставин, а не на остаточному встановленні юридичного факту.

Практичне значення для спадкових спорів у Кривому Розі

Ця постанова Верховного Суду є надзвичайно показовою для практики криворізьких судів.

По-перше, вона чітко окреслює межі застосування статті 1277 ЦК України та унеможливлює формальний підхід до визнання спадщини відумерлою.

По-друге, рішення підкреслює важливість правильно сформованого суб’єктного складу у справах окремого провадження. Для адвоката зі спадкових справ у Кривому Розі це означає необхідність ретельного аналізу не лише нотаріальних даних, а й фактичних обставин проживання, реєстрації та можливого прийняття спадщини.

По-третє, справа демонструє, що кредитори не можуть використовувати механізм відумерлої спадщини як спрощений інструмент задоволення своїх вимог без урахування прав інших осіб.

Висновки

Постанова Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 216/354/24 сформувала збалансований підхід до питання визнання спадщини відумерлою.

• відумерлість спадщини не може встановлюватися формально;
• наявність потенційно заінтересованих осіб виключає розгляд справи в порядку окремого провадження;
• кредитор зобов’язаний довести не лише відсутність заяв про прийняття спадщини, а й відсутність осіб, чиї права можуть бути порушені.

Для правозастосовної практики у Кривому Розі це рішення є орієнтиром, який визначає високі стандарти доказування та процесуальної обачності у спадкових спорах.

Саме такий підхід забезпечує баланс між інтересами кредиторів, територіальних громад та осіб, які можуть претендувати на спадкове майно, і відповідає принципам правової визначеності та справедливого судового розгляду.

Повний текст постанови Верховного Суду читайте за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень. Аналітичний розбір криворізьких спадкових справ, що пройшли розгляд в Верховному Суді України читайте в розділі: Спадкові справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.