Визнання договору дарування недійсним через помилку: аналіз рішення Верховного Суду та практика судів Кривого Рогу

1. Загальний контекст справи

Справи про визнання договорів дарування недійсними є одними з найбільш складних у цивільному судочинстві, адже вони перебувають на межі між формальною законністю правочину та реальним волевиявленням сторін. Особливо часто такі спори виникають у сімейних відносинах, коли особи похилого віку передають нерухомість родичам, розраховуючи на довічний догляд, однак фактично підписують договір дарування.

Постанова Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі № 212/4739/23, яка виникла з практики Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу, є показовою для розуміння:

• коли договір дарування може бути визнаний недійсним;
• у яких випадках суд визнає помилку істотною;
• чим відрізняється дарування від договору довічного утримання;
• як суди оцінюють поведінку сторін після укладення договору.

2. Суть спору: що сталося між сторонами

У 2017 році між бабусею та її онуком було укладено договір дарування 3/4 частини житлового будинку з земельною ділянкою. Нерухомість була єдиним житлом позивачки, яка на момент укладення договору мала 78 років.

Після підписання договору:

• позивачка залишилася проживати в будинку;
• фактично продовжувала користуватися житлом;
• перебувала у стані, коли потребувала догляду;
• була переконана, що уклала договір довічного утримання.

Згодом вона звернулася до суду з вимогою визнати договір дарування недійсним, посилаючись на те, що:

• не усвідомлювала правову природу правочину;
• помилково вважала, що її будуть доглядати;
• не мала наміру безоплатно передавати майно;
• була введена в оману щодо правових наслідків договору.

3. Позиція суду першої інстанції (Кривий Ріг)

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу став на бік позивачки та визнав договір дарування недійсним.

Суд встановив:

• позивачка — особа похилого віку;
• будинок є її єдиним житлом;
• після укладення договору вона продовжувала проживати у будинку;
• мала потребу в догляді;
• фактично розраховувала на довічне утримання;
• не усвідомлювала, що дарує майно без будь-яких зустрічних зобов’язань.

Суд дійшов висновку, що волевиявлення позивачки не відповідало її внутрішній волі, а отже правочин було вчинено під впливом помилки, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 229 ЦК України.

4. Апеляційний суд: підтвердження висновків

Дніпровський апеляційний суд залишив рішення без змін, наголосивши, що:

• суд першої інстанції правильно оцінив докази;
• врахував вік, стан здоров’я та життєві обставини позивачки;
• встановив, що дарування не відповідало реальній волі сторони;
• обґрунтовано визнав договір недійсним.

Апеляційний суд також зазначив, що формальне підписання договору не є безумовним доказом усвідомленого волевиявлення.

5. Позиція Верховного Суду: ключові висновки

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та підтвердив законність рішень судів попередніх інстанцій.

5.1. Помилка як підстава недійсності правочину

Суд прямо послався на:

• статтю 229 ЦК України;
• статтю 203 ЦК України;
• судову практику Верховного Суду.

Ключовий висновок:

Помилка щодо правової природи правочину та його наслідків є істотною і може бути підставою для визнання договору недійсним.

5.2. Відмінність між даруванням і довічним утриманням

Суд чітко наголосив:

• договір дарування є безоплатним;
• договір довічного утримання передбачає обов’язки утримання, догляду та забезпечення;
• якщо особа розраховує на догляд — це не дарування.

Якщо ж фактична поведінка сторін свідчить про очікування утримання, але укладено договір дарування — такий правочин може бути визнаний недійсним.

5.3. Значення поведінки сторін після укладення договору

Верховний Суд окремо підкреслив, що при оцінці правочину мають значення:

• проживання дарувальника у спірному будинку;
• відсутність передачі володіння;
• потреба у догляді;
• свідчення свідків;
• відсутність альтернативного житла.

У сукупності ці обставини свідчили, що сторони фактично не мали наміру укладати саме договір дарування.

6. Чому суд не застосував строк позовної давності

Відповідач у касації намагався довести пропуск строку звернення до суду.

Однак Верховний Суд зазначив:

• питання позовної давності не заявлялось у суді першої інстанції;
• суд не застосовує її з власної ініціативи;
• доводи про сплив строку не можуть бути враховані на стадії касації.

Це ще раз підтверджує важливість правильної процесуальної позиції з самого початку справи.

7. Практичне значення рішення

🔹 Для людей похилого віку:

• не варто підписувати договори без незалежної юридичної консультації;
• якщо є очікування догляду — потрібен договір довічного утримання;
• дарування не забезпечує жодних гарантій.

🔹 Для родичів:

• оформлення дарування замість довічного утримання несе високі юридичні ризики;
• суди дедалі частіше визнають такі договори недійсними.

🔹 Для юристів:

• ключову роль відіграють докази фактичних обставин;
• важливі свідчення сусідів, родичів, медичні документи;
• суди оцінюють не текст договору, а реальну волю сторін.

8. Висновки

✔ Договір дарування може бути визнаний недійсним, якщо особа помилялася щодо його правової природи.
✔ Похилий вік, стан здоров’я та потреба в догляді мають вирішальне значення.
✔ Якщо фактично сторони мали на меті довічне утримання — дарування є фіктивним.
✔ Верховний Суд підтвердив стабільну практику захисту прав літніх осіб.
✔ Суд не формально оцінює документи, а аналізує реальні життєві обставини.

9. Чим може допомогти адвокат у подібних справах

Юристи, які працюють із майновими спорами у Кривому Розі, допомагають:

• проаналізувати ризики договору дарування;
• визначити можливість його оскарження;
• зібрати докази помилки;
• допитати свідків;
• підготувати позов та правову позицію;
• представити інтереси в судах усіх інстанцій.

📌 У подібних справах час і правильна стратегія мають вирішальне значення.

Повний текст рішення читайте на сайті: Єдиний державний реєстр судових рішень .

Більше розборів з житлових справ дивись у розділі: Житлові справи | Кривий Ріг — Адвокат Кривий Ріг .