Звільнення прийомного батька у зв’язку зі скороченням штату: аналіз практики криворізьких судів та правових висновків Верховного Суду

Фактичні обставини спору: передумови звільнення та соціальний статус працівника

Позивач ОСОБА_1 з червня 2019 року працював у Комунальному некомерційному підприємстві «Широківський центр первинної медичної допомоги» на посаді завідувача господарства адміністративно-управлінського відділу. Його трудова діяльність тривала понад чотири роки.

Водночас позивач мав особливий соціально-правовий статус:

• він є особою з інвалідністю ІІІ групи (безстроково);
• з 2018 року разом із дружиною є прийомним батьком дитини, позбавленої батьківського піклування;
• дитина, яка виховується у прийомній сім’ї, є дитиною з інвалідністю.

У липні 2023 року роботодавець видав наказ про скорочення чисельності та штату, яким передбачалося виведення з штатного розпису, зокрема, посади завідувача господарства. Позивача було попереджено про майбутнє звільнення та запропоновано вакантні робітничі посади.

Саме ці обставини стали підґрунтям для виникнення трудового спору.

Позиція позивача: акцент на спеціальних трудових гарантіях

Позовна позиція ОСОБА_1 ґрунтувалася не стільки на процедурних порушеннях скорочення, скільки на ігноруванні роботодавцем спеціальних гарантій, встановлених трудовим законодавством.

Основні аргументи позивача полягали у наступному.

3.1. Заборона звільнення прийомного батька

Позивач посилався на частину третю статті 184 та статтю 186-1 КЗпП України, відповідно до яких гарантії щодо заборони звільнення з ініціативи роботодавця поширюються на одного з прийомних батьків, який виховує дитину з інвалідністю. На його переконання, ця заборона є абсолютною, за винятком повної ліквідації підприємства, якої у справі не було.

3.2. Неправомірність посилання на скорочення штату

Позивач наголошував, що сам факт скорочення посади не може нівелювати дію спеціальних соціальних гарантій. Навіть за наявності об’єктивних змін в організації праці роботодавець не мав права включати його до переліку осіб, які підлягають звільненню.

3.3. Невідповідність запропонованих посад стану здоров’я

Запропоновані вакантні посади (слюсар-сантехнік, робітник з комплексного обслуговування будинків) передбачали значне фізичне навантаження, що, на думку позивача, було протипоказано з огляду на його інвалідність. Таким чином, виконання роботодавцем формального обов’язку щодо пропозиції вакансій не могло легалізувати звільнення.

3.4. Ігнорування поданих документів

Позивач стверджував, що ще до моменту звільнення роботодавець був належним чином повідомлений про його статус прийомного батька та отримав усі підтвердні документи, однак ці обставини свідомо не були враховані.

Позиція суду першої інстанції: формальний підхід до гарантій

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції фактично виходив з класичної моделі трудового спору про скорочення штату.

Ключові висновки суду полягали у наступному:

• скорочення чисельності та штату було реальним і підтверджувалося відповідними наказами;
• роботодавець дотримався процедури попередження працівника та пропозиції вакантних посад;
• відсутні докази зловживання правом з боку роботодавця;
• спеціальні гарантії, передбачені статтями 184 та 186-1 КЗпП України, на позивача не поширюються, оскільки він не є одиноким батьком, а його дружина працює.

Таким чином, суд першої інстанції фактично звів застосування статті 186-1 КЗпП України до випадків виховання дитини без матері, ототожнивши її із статусом одинокого батька.

Позиція апеляційного суду: підтвердження висновків першої інстанції

Дніпровський апеляційний суд залишив рішення Інгулецького районного суду без змін. Апеляційна інстанція підтримала логіку першої інстанції та додатково зазначила:

• стаття 186-1 КЗпП України міститься у розділі «Праця жінок» та стосується гарантій осіб, які виховують дітей без матері;
• оскільки у позивача є дружина, яка працює та бере участь у вихованні дитини, він не підпадає під категорію осіб, на яких поширюється заборона звільнення;
• виконання роботодавцем обов’язку щодо пропозиції вакансій є достатнім для дотримання трудового законодавства.

Позиція Верховного Суду: переосмислення гарантій прийомних батьків

Верховний Суд зайняв принципово іншу позицію, ніж суди першої та апеляційної інстанцій, та визнав їхні висновки передчасними і такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

6.1. Тлумачення статті 186-1 КЗпП України

Ключовим у справі стало тлумачення Верховним Судом статті 186-1 КЗпП України. Суд наголосив, що після змін 2016 року законодавець свідомо поширив спеціальні гарантії не лише на одиноких батьків, а й на одного з прийомних батьків незалежно від статусу одинокої матері або батька.

Отже, наявність у прийомного батька дружини, яка працює, сама по собі не позбавляє його права на відповідні гарантії.

6.2. Хто саме користується гарантією

Верховний Суд звернув увагу, що гарантією може скористатися один з працюючих прийомних батьків, і для її неприменення роботодавець має довести, що інший з батьків вже реалізує цю гарантію. Таких доказів у матеріалах справи не було.

6.3. Пріоритет спеціальних гарантій над процедурою скорочення

Суд чітко зазначив: якщо на працівника поширюються спеціальні гарантії статті 184 КЗпП України, пропозиція вакантних посад та дотримання процедури скорочення не мають правового значення. У такому випадку звільнення з ініціативи роботодавця взагалі не допускається, окрім повної ліквідації підприємства.

6.4. Процесуальні порушення судів нижчих інстанцій

Верховний Суд також констатував, що суди першої та апеляційної інстанцій:

• не з’ясували, чи надавав позивач документи, що підтверджують його статус прийомного батька;
• не встановили, чи користується його дружина відповідною гарантією;
• фактично підмінили правовий аналіз припущеннями.

Значення постанови для практики Кривого Рогу

Ця постанова має істотне значення для подальшої практики судів Кривого Рогу у трудових спорах. Верховний Суд фактично встановив стандарт підвищеної перевірки у справах, де працівник посилається на спеціальні соціальні гарантії.

Для правозастосування це означає, що формальний підхід до скорочення штату більше не може вважатися достатнім, якщо йдеться про прийомних батьків або інших осіб, на яких поширюються додаткові трудові гарантії.

Висновки

Постанова Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 197/1268/23 демонструє зсув акценту від формальної законності процедури звільнення до реального забезпечення соціальних гарантій, встановлених трудовим законодавством.

Для практики трудових спорів у Кривому Розі це рішення є орієнтиром як для працівників, так і для роботодавців, а також для фахівців, які здійснюють представництво інтересів в судах Кривий Ріг. Воно підтверджує, що ефективний захист у таких справах потребує глибокого аналізу не лише процедурних норм, а й соціальної функції трудового права, яку професійно реалізує досвідчений трудовий адвокат.

Повний текст рішення читайте за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень.

Більше розборів трудових справ читайте за посиланням: Трудові справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.