Чи може Фонд гарантування вкладів «повернути» іпотеку після внутрішньобанківського погашення кредиту

Постанова Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 213/2763/19 є показовою для всієї практики спорів на стику банківського права, іпотеки, реєстраційних дій та захисту права власності. Особлива цінність цього рішення полягає ще й у тому, що воно виросло з практики саме криворізьких судів: спір розглядав Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу, а сама нерухомість розташована у різних районах Кривого Рогу. Для регіональної юридичної практики це не просто чергова постанова касаційної інстанції, а орієнтир у складних спорах, де банк, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, державний реєстратор і новий набувач майна опиняються по різні боки конфлікту.

Ця справа цікава тим, що на перший погляд вона виглядає як типовий спір про незаконну державну реєстрацію та витребування нерухомості. Однак у її центрі знаходиться значно складніше питання: чи можна вважати належним погашення кредиту, якщо гроші формально перераховано всередині того самого банку, але вони не пройшли через кореспондентський рахунок у НБУ, а банк на той момент уже перебував під спеціальними обмеженнями Національного банку України. Саме відповідь на це питання й зумовила перелом у справі.

Суть спору

Позивачка ОСОБА_1 передала в іпотеку ПАТ «Банк Камбіо» п’ять об’єктів нерухомості в Кривому Розі як забезпечення виконання кредитного договору, укладеного банком із ТОВ «Фавор-КР». У вересні 2014 року, як стверджувала позивачка, кредитні зобов’язання були повністю погашені, а іпотека припинена. Відповідні записи були внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згодом, уже після введення тимчасової адміністрації та в межах ліквідації банку, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів дійшла висновку, що правочини, пов’язані з припиненням забезпечення, мають ознаки нікчемності. Після цього державний реєстратор зареєстрував припинення права власності позивачки та право власності банку на спірні об’єкти, а пізніше банк продав це майно ОСОБА_2.

У відповідь позивачка звернулася до суду з вимогами:

скасувати рішення про державну реєстрацію припинення її права власності;

скасувати рішення про державну реєстрацію права власності банку;

визнати недійсними договори купівлі-продажу між банком і ОСОБА_2;

витребувати майно з чужого незаконного володіння та визнати за нею право власності.

Отже, спір охопив одразу кілька рівнів правовідносин: кредитні та забезпечувальні зобов’язання, повноваження Фонду гарантування вкладів, законність реєстраційних дій, а також межі віндикаційного захисту власника нерухомості.

Позиція позивача

Позиція позивачки була побудована на кількох взаємопов’язаних тезах.

По-перше, вона наполягала, що кредитне зобов’язання було виконане належним чином, а отже іпотека припинилася на законних підставах.

По-друге, позивачка стверджувала, що Фонд гарантування вкладів не має повноважень самостійно визнавати правочини нікчемними.

По-третє, вона посилалася на пропуск строку позовної давності.

По-четверте, вона наголошувала, що подальше відчуження майна було незаконним.

По-п’яте, вона підкреслювала відсутність доступу до постанов НБУ.

Позиція суду першої інстанції

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу повністю став на бік позивачки.

Позиція апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд залишив рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд кардинально змінив підхід і направив справу на новий розгляд.

Висновки

Постанова Верховного Суду у справі № 213/2763/19 сформувала важливі орієнтири для практики.

Якщо Вам потрібен адвокат за кредитних справ в м. Кривий Ріг тисніть сюди: Послуги - Адвокат Кривий Ріг.

Повний текст постанови Верховного Суду читайте за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень.