Право користування комунальним житлом після смерті наймача: аналіз кейсу криворізьких судів і позиції Верховного Суду

Фактична основа спору: житлова історія однієї родини

Спір виник навколо трикімнатної квартири у місті Кривий Ріг, що перебуває у комунальній власності територіальної громади. Квартира була надана ще у 1987 році на підставі ордера дідусю позивача. Після його смерті договір найму було переоформлено на бабусю, яка проживала у квартирі разом із двома синами, один з яких — батько позивача.

Після смерті бабусі, а згодом і батька, питання оформлення права користування житлом залишилось неврегульованим. Саме в цей момент позивач звертається до органу місцевого самоврядування з вимогою внести зміни до договору найму та визнати за ним право користування квартирою.

Відмова виконкому Металургійної районної у місті ради стала відправною точкою для багаторічного судового процесу.

Позиція позивача: фактичне проживання як ключ до житлового права

Позиція позивача будувалася навколо кількох ключових тез.

По-перше, він стверджував, що з 2012 року фактично проживав у спірній квартирі разом із бабусею та батьком, вів із ними спільне господарство, а отже набув статусу члена сім’ї наймача у розумінні статей 64–65 ЖК України.

По-друге, позивач наголошував, що його реєстрація за іншою адресою має формальний характер і не відображає реального місця проживання. Квартира, де він був зареєстрований, мала мінімальну житлову площу, у ній проживало декілька осіб, що, на думку позивача, робило неможливим фактичне проживання там його сім’ї.

По-третє, позивач наполягав, що його тимчасовий виїзд до Києва у 2022 році був вимушеним і не свідчив про втрату інтересу до спірного житла. Він підкреслював, що квартира залишалася його основним житлом, до якого він періодично повертався до моменту її опечатування.

Окрему увагу позивач приділяв судовій практиці Верховного Суду та Верховного Суду України, вказуючи, що суди нижчих інстанцій не врахували правові висновки щодо ролі фактичного проживання та формального значення реєстрації.

Рішення суду першої інстанції: підхід Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу зайняв доволі жорстку, але типову для криворізької практики позицію.

Суд виходив з того, що для визнання права користування комунальним житлом недостатньо загальних тверджень про проживання або родинні зв’язки. Ключовими є докази постійності проживання та виконання обов’язків члена сім’ї наймача.

Суд звернув увагу на такі обставини:

• позивач з 2012 року був зареєстрований за іншою адресою і не змінював місце реєстрації;
• відсутні докази системної сплати комунальних платежів саме позивачем;
• у квартирі наявна заборгованість за комунальні послуги;
• покази свідків носили загальний характер і підтверджували радше відвідування батька, ніж постійне проживання;
• відсутні безспірні докази вселення дружини та дитини позивача до спірної квартири як членів сім’ї наймача.

У підсумку суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів набуття права користування квартирою, а тому відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Позиція апеляційного суду: закріплення формального підходу

Дніпровський апеляційний суд фактично підтримав і розвинув аргументацію суду першої інстанції.

Апеляційний суд акцентував увагу на тому, що спірна квартира є неприватизованою та перебуває у комунальній власності. Відтак будь-яке визнання права користування повинно ґрунтуватися на чітких та переконливих доказах, оскільки житло підлягає розподілу між особами, які перебувають на квартирному обліку.

Суд окремо зазначив, що:

• реєстрація місця проживання інших осіб у квартирі відсутня;
• архівні дані територіальної громади не підтверджують проживання позивача у спірному житлі;
• докази спільного господарства з бабусею або батьком є недостатніми.

Позиція Верховного Суду: межі касаційного перегляду і стандарт доказування

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, підтвердивши законність рішень криворізького суду та апеляції.

Принциповими у позиції Верховного Суду стали такі моменти.

По-перше, Суд чітко окреслив межі касаційного перегляду. Касаційна інстанція не переоцінює докази та не встановлює нові фактичні обставини, якщо суди попередніх інстанцій надали їм належну оцінку.

По-друге, Верховний Суд підтвердив, що фактичне проживання повинно бути доведене стандартом більшої переконливості, а не ґрунтуватися на припущеннях чи загальних твердженнях.

По-третє, Суд визнав, що надані позивачем докази (фотографії, платіжні інструкції, покази свідків) свідчать радше про родинні відносини та періодичне відвідування, а не про постійне проживання та нерозривний зв’язок із житлом.

Окремо Верховний Суд звернув увагу на практику ЄСПЛ, підкресливши, що поняття «житло» у розумінні статті 8 Конвенції вимагає наявності достатніх і триваючих зв’язків, які у цій справі доведені не були.

Значення справи для практики житлових спорів у Кривому Розі

Ця справа є показовою для розуміння того, як криворізькі суди підходять до оцінки житлових прав у комунальному фонді.

• Родинний зв’язок із колишнім наймачем сам по собі не створює права користування.
• Фактичне проживання має бути підтверджене комплексом доказів: фінансових, побутових, адміністративних.
• Тимчасовий виїзд може бути виправданим, але лише за умови збереження доведеного зв’язку з житлом.
• Суд критично ставиться до ситуацій, коли особа має інше житло у користуванні, навіть якщо воно є менш комфортним.

Для практикуючих юристів і осіб, які звертаються за допомогою до адвоката з житлових спорів у Кривому Розі, ця постанова є чітким орієнтиром щодо ризиків і доказової бази.

Висновки

Постанова Верховного Суду у справі № 210/4051/23 остаточно закріпила підхід, за яким право користування комунальним житлом не може ґрунтуватися на припущеннях або лише сімейних обставинах.

Суди виходять з необхідності доведення постійного проживання, участі в утриманні житла та наявності реального, а не декларативного зв’язку з квартирою.

Для осіб, які планують захищати свої житлові права у Кривому Розі, ця справа демонструє важливість правильної підготовки доказів та своєчасного юридичного супроводу. Саме системний підхід до доказування, який зазвичай забезпечує досвідчений адвокат, здатен змінити баланс у подібних спорах.

Повний текст рішення читайте за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень.
Більше розборів житлових справ дивіться в розділі: Житлові справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.