Призупинення виплат за колективним договором в умовах воєнного стану: аналіз практики криворізьких судів та позиції Верховного Суду

2. Фактичні обставини спору

Позивач ОСОБА_1 працює машиністом тепловозу у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» та є членом профспілкової організації.

Колективним договором, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 40 % тарифної ставки (але не менше мінімальної заробітної плати) при кожному наданні щорічної відпустки.

У 2022–2023 роках позивач скористався щорічними відпустками та подав відповідні заяви про виплату матеріальної допомоги. Проте роботодавець відмовив у виплаті, пославшись на протокольне рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року, яким було призупинено додаткові виплати, передбачені колективними договорами.

Загальна сума невиплаченої матеріальної допомоги склала 13 400 грн.

3. Позиція позивача

Позиція ОСОБА_1 ґрунтувалася на декількох ключових аргументах:

• Колективний договір є обов’язковим для виконання, а його умови можуть змінюватися лише за взаємною згодою сторін, а не в односторонньому порядку роботодавцем.
• Протокольне рішення правління АТ «Українська залізниця» було ухвалене до набрання чинності Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому не може обґрунтовувати призупинення виплат.
• Роботодавець не повідомив працівника та профспілку про погіршення умов оплати праці та не ініціював внесення змін до колективного договору у встановленому законом порядку.
• Посилання на воєнний стан як універсальну підставу для обмеження трудових прав є неправомірним без дотримання конституційного принципу незворотності дії законів у часі.

Фактично позивач наполягав, що роботодавець використав воєнний стан як формальне прикриття для порушення трудових гарантій.

4. Рішення суду першої інстанції: підхід Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу став на бік працівника та задовольнив позов у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з того, що:

• колективний договір та галузева угода є чинними й обов’язковими;
• роботодавець не мав права в односторонньому порядку призупиняти виплати, які є складовою системи оплати праці;
• будь-які зміни до колективного договору, що погіршують становище працівників, можливі лише за погодженням з профспілкою;
• оспорюване рішення було ухвалене 14 березня 2022 року, тоді як спеціальний закон про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану набрав чинності пізніше.

Суд визнав пункт протокольного рішення незаконним у спірній частині та стягнув на користь позивача суму недоплаченої матеріальної допомоги.

Це рішення відображає послідовну практику криворізьких судів щодо захисту трудових прав у випадках зловживання роботодавцями своїм становищем.

5. Позиція апеляційного суду: формальний підхід

Дніпровський апеляційний суд дійшов протилежного висновку та відмовив у задоволенні позову.

Основний аргумент апеляційної інстанції зводився до того, що стаття 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дозволяє роботодавцю призупиняти дію окремих положень колективного договору.

При цьому апеляційний суд:

• не надав належної оцінки даті ухвалення протокольного рішення;
• фактично застосував закон із зворотною дією в часі;
• не врахував імперативні норми Конституції України та КЗпП.

6. Позиція Верховного Суду: принциповий захист трудових гарантій

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу.

Ключові висновки Верховного Суду:

• Закони не мають зворотної дії в часі. Закон про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану набрав чинності після ухвалення спірного рішення роботодавця.
• Роботодавець не може посилатися на нормативно-правові акти, які ще не набрали чинності, навіть якщо їх прийняття очікувалося.
• Колективний договір є джерелом трудових прав, а його умови не можуть бути змінені односторонньо.
• Призупинення виплат, що є складовою заробітної плати або інших гарантованих виплат, без дотримання законної процедури є порушенням статей 43 та 58 Конституції України.
• Посилання роботодавця на подальше самостійне скасування спірного пункту не усуває предмет спору та не є підставою для закриття провадження.

Фактично Верховний Суд підтвердив: воєнний стан не скасовує верховенства права та не легалізує порушення трудових гарантій.

7. Значення справи для практики криворізьких судів

Ця справа чітко демонструє, що суди першої інстанції у Кривому Розі часто формують більш зважену та соціально орієнтовану практику, ніж апеляційні суди.

Для правозастосування у трудових спорах важливими є такі орієнтири:

• дата ухвалення локального акта роботодавця має вирішальне значення;
• посилання на воєнний стан не є універсальним виправданням;
• колективні договори залишаються дієвим інструментом захисту прав працівників.

Для практикуючого адвоката з трудових спорів у Кривому Розі ця постанова є ефективним аргументом у спорах щодо незаконного зменшення або призупинення виплат.

8. Висновки

Постанова Верховного Суду у справі № 211/7338/23 стала важливим орієнтиром для всієї трудової юриспруденції в умовах воєнного стану. Вона підтвердила, що:

• роботодавець не може діяти довільно навіть за надзвичайних обставин;
• трудові гарантії, закріплені у колективних договорах, мають реальну юридичну силу;
• судовий захист трудових прав залишається ефективним механізмом, зокрема у практиці криворізьких судів.

Ця справа ще раз доводить, що своєчасне звернення за правовою допомогою та правильна правова позиція дозволяють успішно відстоювати права працівника навіть у складних соціально-економічних умовах.

Повний текст постанови Верховного Суду читайте за посиланням Єдиний державний реєстр судових рішень.
Аналітичний розбір криворізьких трудових справ читайте в розділі: Трудові справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.