Відшкодування моральної шкоди у разі загибелі працівника внаслідок ракетного обстрілу: аналіз практики криворізьких судів та позиції Верховного Суду

2. Фактичні обставини справи: загибель працівника на території підприємства у Кривому Розі

Як встановлено судами, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Юридично-консалтингова компанія “Юрик Ком”» та виконував обов’язки сторожа на території підприємства у місті Кривому Розі. У ніч з 12 на 13 червня 2023 року, під час повітряної тривоги, він знаходився на робочому місці разом з іншою працівницею.

Близько 03:20 год. внаслідок ракетного обстрілу території підприємства сталася пожежа, в результаті якої ОСОБА_3 отримав опіки понад 90 % поверхні тіла. Незважаючи на надану медичну допомогу, працівник помер у лікарні.

Спеціальним розслідуванням Держпраці було встановлено, що нещасний випадок:

• пов’язаний з виробництвом;
• стався під час виконання трудових обов’язків;
• мав причину у вигляді протиправних дій третіх осіб у межах збройної агресії;
• не містив ознак порушення вимог охорони праці з боку роботодавця.

3. Позиція позивача: відповідальність роботодавця незалежно від війни

Позивачка — донька загиблого працівника — звернулася до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 805 200 грн, мотивуючи позов такими аргументами:

• смерть батька настала під час виконання трудових обов’язків, що автоматично пов’язує подію з виробництвом;
• стаття 13 Закону України «Про охорону праці» покладає на роботодавця обов’язок забезпечити безпечні умови праці;
• відсутність вини роботодавця не може бути підставою для відмови у компенсації моральної шкоди;
• сам факт загибелі працівника породжує право членів сім’ї на компенсацію відповідно до статей 1167, 1168 ЦК України.

Фактично позивачка наполягала на об’єктивній відповідальності роботодавця, незалежно від того, чи мав він реальну можливість запобігти наслідкам ракетного удару.

4. Висновки суду першої інстанції: позиція Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу відмовив у задоволенні позову, дійшовши таких ключових висновків:

• роботодавець не порушив вимог статей 153, 160 КЗпП України;
• відсутні докази того, що ТОВ «Юрик Ком» могло передбачити або запобігти ракетному обстрілу;
• загибель працівника настала виключно внаслідок воєнних дій держави-агресора;
• відсутній причинно-наслідковий зв’язок між діями роботодавця та смертю працівника.

Суд першої інстанції чітко окреслив, що трудові гарантії не можуть тлумачитися як абсолютна відповідальність роботодавця за будь-які наслідки війни.

5. Позиція апеляційного суду: підтвердження криворізької практики

Дніпровський апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та додатково наголосив, що:

• компенсація шкоди, завданої внаслідок збройної агресії, має інший правовий механізм;
• перекладення відповідальності з держави-агресора на роботодавця суперечило б принципам справедливості та правової визначеності;
• факт пов’язаності нещасного випадку з виробництвом не тотожний наявності цивільно-правової відповідальності роботодавця.

6. Позиція Верховного Суду: ключові правові акценти

6.1. Про застосовне право

Суд наголосив, що у спорах про відшкодування моральної шкоди у разі смерті особи застосовуються статті 1167 та 1168 ЦК України, а не норми КЗпП у відриві від цивільно-правової відповідальності.

6.2. Про відсутність вини роботодавця

Верховний Суд підтвердив, що:

• акт спеціального розслідування не встановив порушень з боку роботодавця;
• ракетний обстріл є надзвичайною та непереборною обставиною, яка перебуває поза сферою контролю суб’єкта господарювання;
• відсутність причинного зв’язку виключає відповідальність відповідача.

6.3. Про суб’єкта відповідальності за шкоду від війни

Окремо Суд підкреслив, що:

• відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії, покладається на державу-агресора;
• існують спеціальні механізми компенсації через міжнародні фонди та державні програми;
• роботодавець не може підміняти собою суб’єкта міжнародної відповідальності.

7. Значення справи для правозастосування у Кривому Розі

Справа № 210/6142/23 демонструє стабільну та послідовну лінію криворізьких судів щодо:

• відмежування трудових гарантій від відповідальності за воєнні злочини;
• захисту роботодавців від необґрунтованих вимог у ситуаціях форс-мажору;
• орієнтації на правові позиції Великої Палати та об’єднаної палати Верховного Суду.

Для адвоката з трудових справ у Кривому Розі ця постанова є орієнтиром при оцінці перспектив спору. Для регресного адвоката — прикладом правильної ідентифікації суб’єкта відповідальності. Для практики представництва інтересів у судах — підтвердженням того, що формальна пов’язаність події з виробництвом не є достатньою підставою для задоволення позову.

8. Висновки

Постанова Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 210/6142/23 остаточно закріпила підхід, відповідно до якого:

• роботодавець не несе відповідальності за шкоду, заподіяну працівнику виключно внаслідок бойових дій;
• моральна шкода у таких випадках підлягає відшкодуванню за спеціальними механізмами, пов’язаними з агресією рф;
• суди м. Кривого Рогу формують узгоджену практику, яка відповідає загальнонаціональним правовим позиціям.

Це рішення є показовим прикладом того, як українські суди адаптують класичні цивільно-правові конструкції до реалій воєнного часу, не порушуючи балансу між правами потерпілих і принципом справедливості.

Повний текст постанови Верховного Суду читайте за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень.
Аналітичний розбір криворізьких трудових справ читайте в розділі: Трудові справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.