Спадкування банківських вкладів і факт проживання зі спадкодавцем: аналіз практики криворізьких судів крізь призму постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 215/3624/22
1. Вступ: чому ця справа важлива для спадкової практики в Кривому Розі
Спадкові спори, пов’язані з банківськими вкладами, залишаються одними з найбільш складних у цивільному судочинстві. Формально вони виглядають простими — є вклад, є спадкоємці, є нотаріус. Проте на практиці саме такі справи найчастіше доходять до Верховного Суду через неоднозначне тлумачення прийняття спадщини, співвідношення реєстрації місця проживання та фактичного проживання, а також через помилки у визначенні спадкових часток.
Постанова Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 215/3624/22 є показовою саме тому, що вона виросла з типової для Кривого Рогу ситуації: спадщина відкривається після смерті одного з подружжя, спадкоємці проживали за різними адресами, частина з них не подавала заяву нотаріусу, а нотаріус фактично «відсилає» сторони до суду.
Це рішення формує чіткий орієнтир як для судів, так і для практикуючих юристів та спадкових адвокатів у Кривому Розі.
2. Фабула спору: що саме стало предметом судового розгляду
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої входили значні грошові кошти на банківському рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». За законом спадкоємцями першої черги були її чоловік ОСОБА_6 та два сини — ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Формально всі сини були зареєстровані разом із матір’ю за однією адресою. Проте фактично подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 2000 року проживало в іншій квартирі, яка належала чоловікові.
Після смерті матері:
- один із синів подав заяву про прийняття спадщини;
- інший — не подавав заяву, але був зареєстрований разом зі спадкодавцем;
- чоловік ОСОБА_6 проживав зі спадкодавцем фактично.
Після смерті вже самого ОСОБА_6 його діти — ОСОБА_1 та ОСОБА_2 — зіткнулися з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з необхідністю визначення складу спадкової маси та часток.
Це і стало підставою для звернення до суду.
3. Позиція позивачів: логіка спадкового захисту
Позивачі будували свою правову позицію на кількох ключових тезах.
По-перше, вони наполягали на встановленні факту постійного проживання ОСОБА_6 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини. Саме цей факт, відповідно до статті 1268 ЦК України, є підставою для визнання спадщини прийнятою без подання заяви нотаріусу.
По-друге, вони виходили з того, що грошові вклади були спільною сумісною власністю подружжя, а отже:
- половина вкладу належала ОСОБА_6 як співвласнику;
- інша половина підлягала спадкуванню після смерті ОСОБА_5.
По-третє, позивачі вважали, що один із синів ОСОБА_4 не прийняв спадщину, оскільки фактично не проживав із матір’ю та не подавав заяву нотаріусу. Саме це дозволяло, на їхню думку, зменшити коло спадкоємців.
Кейс. Спадкові справи: Фактичні шлюбні відносини та право на спадщину Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.
Кейс. Сімейні справи: встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.
розбір негативного кейсу: Кейс. Спадкові справи: «проживали як сім’я — але спадщину не отримали - Адвокат Кривий Ріг.
4. Рішення суду першої інстанції: класичний підхід Тернівського районного суду
Тернівський районний суд м. Кривого Рогу фактично підтвердив позицію позивачів.
Суд:
- встановив факт постійного проживання ОСОБА_6 разом зі спадкодавцем;
- визнав, що один із синів не прийняв спадщину;
- визначив, що до складу спадщини ОСОБА_6 увійшло 3/4 грошових вкладів;
- визнав за кожним із позивачів право на 3/8 частки банківських вкладів.
Окремо суд стягнув судові витрати та витрати на правничу допомогу, визнавши їх обґрунтованими та підтвердженими.
Такий підхід відображає типову практику районних судів Кривого Рогу, коли суд концентрується на факті проживання та поданні заяви, не завжди глибоко аналізуючи юридичні наслідки реєстрації місця проживання спадкоємця.
5. Апеляційний перегляд: корекція спадкових часток
Дніпровський апеляційний суд підійшов до справи значно більш формалізовано.
Ключовий висновок апеляції полягав у тому, що:
- ОСОБА_4, хоча і не подав заяву про прийняття спадщини, був зареєстрований разом зі спадкодавцем;
- він не відмовлявся від спадщини, а отже, відповідно до статті 1268 ЦК України, вважається таким, що її прийняв.
Це призвело до принципово іншого розрахунку часток:
- після смерті ОСОБА_5 спадкоємців було троє;
- кожен успадкував по 1/6 від загального вкладу;
- ОСОБА_6 у сумі мав 2/3 грошових вкладів;
- після його смерті діти отримують по 1/3, а не по 3/8.
Апеляція не скасувала рішення повністю, а лише виправила арифметичну та правову помилку, що є типовою для спадкових спорів.
6. Касаційна скарга: типові аргументи, які не спрацювали
Касаційна скарга ОСОБА_3 містила набір аргументів, що часто зустрічаються у спадкових спорах:
- нібито позивачі не довели порушення своїх прав;
- суди вирішували питання прав померлих осіб;
- суд неправомірно стягнув витрати на правничу допомогу.
Такі доводи, як правило, використовуються тоді, коли сторона намагається переоцінити докази, що не входить до повноважень касаційного суду.
7. Позиція Верховного Суду: ключові правові висновки
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, фактично підтвердивши правоту апеляційної інстанції.
По-перше, фактичне проживання зі спадкодавцем є достатньою підставою для встановлення факту прийняття спадщини, навіть за відсутності реєстрації.
По-друге, реєстрація місця проживання спадкоємця сама по собі також має юридичне значення і може свідчити про прийняття спадщини, якщо немає заяви про відмову.
По-третє, вимога про встановлення факту проживання у поєднанні з вимогою про визнання права власності в порядку спадкування є ефективним способом захисту, а не вирішенням прав померлих осіб.
По-четверте, суд підтвердив, що визначення часток у спадковому майні повинно здійснюватися з урахуванням спільної сумісної власності подружжя та фактичного кола спадкоємців.
8. Значення справи для практики спадкових спорів у Кривому Розі
Ця постанова є орієнтиром для:
- судів першої інстанції Кривого Рогу;
- нотаріусів;
- осіб, які планують прийняття спадщини у Кривому Розі;
- адвокатів, що спеціалізуються на спадкових спорах.
Вона чітко демонструє, що:
- формальна відсутність заяви не завжди означає неприйняття спадщини;
- неправильний розрахунок часток неминуче призводить до апеляційного перегляду;
- без глибокого аналізу спадкових правовідносин ризик судової помилки є надзвичайно високим.
9. Висновок
Постанова Верховного Суду у справі № 215/3624/22 є прикладом збалансованого підходу до спадкових спорів та яскраво ілюструє еволюцію практики криворізьких судів — від формального підходу першої інстанції до виваженого правового аналізу на рівні касації.
Для осіб, які стикаються зі спадковими спорами, ця справа є чітким сигналом: прийняття спадщини — це не лише заява нотаріусу, а комплекс юридичних фактів, правильне встановлення яких часто можливе лише за участі досвідченого спадкового адвоката.
Повний текст постанови Верховного Суду читайте за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень.
Аналітичний розбір криворізьких спадкових справ, що пройшли розгляд в Верховному Суді України читайте в розділі: Спадкові справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.
Потрібна допомога у спадковому спорі в Кривому Розі?
Спори щодо банківських вкладів та встановлення факту прийняття спадщини потребують правильної правової кваліфікації та чіткої процесуальної стратегії.