Залишення позову без розгляду у трудових та регресних спорах: процесуальні межі повторного звернення до суду

Аналіз постанови Верховного Суду у справі № 215/4936/24 (практика судів м. Кривого Рогу)

2. Фактичні обставини справи: довготривалий трудовий конфлікт

Позивач ОСОБА_1 є потерпілим від нещасного випадку на виробництві, який стався ще у 2012–2013 роках на підприємстві АТ «ДніпроВажМаш». Наслідком події стало ушкодження здоров’я, що надалі набуло як трудового, так і кримінально-правового виміру.

У 2014 році Тернівський районний суд м. Кривого Рогу вже розглянув позов ОСОБА_1 до роботодавця про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з трудовим каліцтвом. Суд визнав наявність підстав для відповідальності роботодавця та стягнув моральну шкоду, яка в апеляційному порядку була зменшена.

Згодом, після тривалого досудового розслідування, було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 272 КК України щодо посадових осіб підприємства. У межах цього кримінального провадження позивач знову заявив цивільний позов, цього разу — як вимогу про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Паралельно, у 2024 році, ОСОБА_1 звертається до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з новим цивільним позовом до АТ «ДніпроВажМаш» та ОСОБА_2, заявляючи значно більший розмір моральної шкоди та обґрунтовуючи вимоги вже кримінально-правовою підставою.

3. Позиція позивача: різні правові підстави — різні позови

Ключова позиція позивача полягала в тому, що:

• Позов 2014 року був трудовим і ґрунтувався на нормах КЗпП та законодавства про соціальне страхування.
• Цивільний позов у кримінальному провадженні подано відповідно до КПК України.
• Позов 2024 року заявлений на підставі статей 1167, 1168 ЦК України як відшкодування шкоди, завданої злочином.

На думку позивача, ці позови не є тотожними, оскільки мають різну правову природу, різні процесуальні механізми та різні юридичні підстави. Крім того, позивач наполягав, що роботодавець нібито навмисно вводив суди в оману, приховуючи кримінальний характер правопорушення на момент первісного розгляду справи.

4. Позиція суду першої інстанції: тотожність спору

Тернівський районний суд м. Кривого Рогу зайняв стриману, формально-процесуальну позицію, яка характерна для практики криворізьких судів у справах із довгою процесуальною історією.

Суд виходив із того, що:

• у кримінальному провадженні вже заявлено цивільний позов;
• сторони спору ті самі;
• предмет спору — відшкодування моральної шкоди;
• підстави спору — ушкодження здоров’я внаслідок одного й того самого виробничого нещасного випадку.

За таких умов суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України та залишив позов без розгляду.

5. Позиція апеляційного суду: підтримка криворізької практики

Дніпровський апеляційний суд повністю підтримав висновки суду першої інстанції, додатково пославшись на усталену практику Верховного Суду та Великої Палати щодо визначення предмета і підстав позову.

Апеляційний суд підкреслив, що:

• зміна правової кваліфікації або посилання на інші норми права не створює нового позову;
• визначальними є фактичні обставини та матеріально-правова вимога;
• шкода, завдана одним і тим самим фактом, не може бути предметом нескінченного процесуального перегляду.

6. Позиція Верховного Суду: розмежування, але без скасування

Верховний Суд погодився з основним висновком судів попередніх інстанцій, проте здійснив точкову процесуальну корекцію.

Касаційний суд чітко розмежував:

• пункт 4 частини першої статті 257 ЦПК України — наявність тотожної справи в іншому суді;
• пункт 11 частини першої статті 257 ЦПК України — подання кількох позовів до того самого суду без процесуального вирішення попереднього.

Верховний Суд визнав, що посилання на пункт 11 було помилковим, але водночас наголосив: помилка у мотивуванні не впливає на законність рішення по суті, якщо виконані умови пункту 4.

Таким чином, позов обґрунтовано залишено без розгляду, але мотивувальну частину рішень нижчих судів приведено у відповідність до процесуального закону.

7. Практичне значення для трудових та регресних спорів

Ця справа має суттєве значення для практики представництва в судах у Кривому Розі, особливо у спорах:

• про відшкодування шкоди, пов’язаної з виробничими травмами;
• у регресних спорах між роботодавцем і працівником;
• у справах, де цивільні вимоги заявляються в межах кримінального провадження.

Верховний Суд фактично підтвердив: один факт — одна матеріально-правова вимога, незалежно від кількості процесуальних форм її подання.

8. Висновки

Практика криворізьких судів у цій справі є послідовною та узгодженою з позицією Верховного Суду.

• Повторне звернення до суду з формально іншими підставами не гарантує відкриття провадження.
• У трудових та регресних спорах ключове значення має юридична стратегія ще на першому етапі захисту.

Для ефективного захисту прав у таких категоріях справ необхідне глибоке розуміння процесуальних меж, що особливо актуально для адвокатів, які здійснюють представництво в судах Кривого Рогу.

Повний текст рішення ВСУ читайте за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень.

Більше про трудові спори в м. Кривий Ріг: Трудові справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.