Відшкодування моральної шкоди у зв’язку зі смертю працівника: аналіз практики криворізьких судів та позиції Верховного Суду

Фактичні обставини справи

У жовтні 2018 року на території ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» стався груповий нещасний випадок зі смертельними наслідками. Загиблий ОСОБА_4 працював помічником машиніста тепловоза у ТОВ «ШЛЯХБУД КР» та виконував маневрові роботи на залізничних коліях підприємства.

За результатами спеціального розслідування нещасний випадок було визнано таким, що пов’язаний з виробництвом. Комісія встановила численні порушення вимог охорони праці, правил експлуатації гальм та організації безпеки руху. При цьому джерелом підвищеної небезпеки виступали тепловоз, тяговий агрегат та екскаватор, які формально належали ПрАТ «ПІВНГЗК», але фактично використовувалися ТОВ «ШЛЯХБУД КР» на підставі договорів оренди та договорів надання послуг.

Позиція позивача

Дочка загиблого працівника звернулася до суду з позовом про стягнення моральної шкоди з ПрАТ «ПІВНГЗК». Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка виходила з таких ключових тез:

• Нещасний випадок стався на території відповідача.
• Джерела підвищеної небезпеки, використання яких призвело до смерті її батька, перебували у власності ПрАТ «ПІВНГЗК».
• Загиблий виконував роботи, пов’язані з виробничою діяльністю комбінату.
• Смерть батька завдала їй глибоких моральних страждань, істотно змінила звичний уклад життя та позбавила її батьківської підтримки.

Позивачка наполягала, що за таких обставин саме ПрАТ «ПІВНГЗК» має нести відповідальність за заподіяну моральну шкоду незалежно від того, з яким роботодавцем загиблий перебував у трудових відносинах.

Рішення суду першої інстанції: підхід Тернівського районного суду м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд м. Кривого Рогу частково задовольнив позов та стягнув з ПрАТ «ПІВНГЗК» 300 000 грн моральної шкоди.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із того, що:

• нещасний випадок визнаний пов’язаним з виробництвом;
• смерть працівника настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
• відповідно до статей 1166, 1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, підлягає відшкодуванню незалежно від вини;
• ПрАТ «ПІВНГЗК» є власником об’єктів підвищеної небезпеки, що використовувалися у виробничому процесі.

Разом із тим суд урахував і обставини, пов’язані з поведінкою самого потерпілого, зменшивши розмір відшкодування з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Позиція апеляційного суду: акцент на належному відповідачі

Дніпровський апеляційний суд дійшов протилежного висновку та скасував рішення суду першої інстанції.

Ключовим аргументом апеляційного суду стало те, що:

• загиблий перебував у трудових відносинах із ТОВ «ШЛЯХБУД КР»;
• саме працівники цього товариства допустили порушення правил охорони праці;
• тепловоз, тяговий агрегат та інше обладнання використовувалися ТОВ «ШЛЯХБУД КР» на підставі договорів оренди та договорів надання послуг;
• відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду несе особа, яка на відповідній правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ПрАТ «ПІВНГЗК» не є належним відповідачем у цій справі, а пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник позивачки наполягав, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував:

• факт перебування джерела підвищеної небезпеки у власності ПрАТ «ПІВНГЗК»;
• місце настання нещасного випадку;
• правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення та погодився з висновками апеляційного суду.

Ключові правові акценти Верховного Суду зводяться до наступного.

По-перше, відповідно до статті 1187 ЦК України, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе особа, яка на відповідній правовій підставі володіє таким джерелом, а не виключно його власник.

По-друге, встановлено, що на момент нещасного випадку тепловоз та інше обладнання перебували в користуванні ТОВ «ШЛЯХБУД КР» на підставі договору оренди, а отже саме це товариство здійснювало діяльність, пов’язану з підвищеною небезпекою.

По-третє, загиблий перебував у трудових відносинах саме з ТОВ «ШЛЯХБУД КР», і порушення правил охорони праці були допущені працівниками цього підприємства.

По-четверте, Верховний Суд підтвердив усталену позицію, що пред’явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від наявності шкоди та її розміру.

Значення справи для практики трудових і регресних спорів у Кривому Розі

Ця справа має істотне практичне значення для правозастосування у спорах, пов’язаних із нещасними випадками на виробництві, особливо в промислових регіонах, таких як Кривий Ріг.

• формальна власність на джерело підвищеної небезпеки не є визначальною для встановлення відповідальності;
• вирішальним є фактичне володіння та здійснення небезпечної діяльності;
• помилки на стадії визначення належного відповідача можуть призвести до повної відмови в позові;
• у подальшому такі справи можуть мати значення і для регресних вимог між підприємствами.

Висновки

Постанова Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 215/2755/24 підтверджує послідовний та формалізований підхід судів до питання відповідальності за шкоду, завдану смертю працівника. Вона підкреслює пріоритет правової визначеності, договірних відносин та правильного визначення суб’єкта відповідальності.

Для осіб, які стикаються з трудовими трагедіями та намагаються захистити свої права у судовому порядку, ця справа є показовим прикладом того, наскільки важливою є кваліфікована правова допомога та правильна процесуальна стратегія ще на етапі подання позову.

Читайте повний текст рішення: Єдиний державний реєстр судових рішень.

Більше про трудові спори в м. Кривий Ріг: Трудові справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.