Земельний спір щодо гаража та меж земельної ділянки: аналіз постанови Верховного Суду у справі № 210/6872/21 (практика криворізьких судів)

2. Фактичні обставини справи та передумови земельного конфлікту

Позивач ОСОБА_1 є власником гаража, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Право власності на цей об’єкт було визнано рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу ще у 2010 році. Гараж був збудований на земельній ділянці, яка у 1996–1997 роках була відчужена з присадибної ділянки домоволодіння за рішеннями виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів.

Таким чином, ще з кінця 1990-х років земельна ділянка під гаражем фактично вийшла зі складу земель домоволодіння, що згодом стало ключовим аргументом позивача.

У 2020 році суміжний землекористувач — власник домоволодіння — ініціював приватизацію земельної ділянки. Для цього була замовлена технічна документація у ФОП ОСОБА_2. Саме на цьому етапі, за твердженням позивача, до документації були внесені неправдиві відомості:

• власник гаража зазначений як «не встановлений»;
• не враховано факт відчуження частини земельної ділянки під гараж;
• сформовано єдину земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:04:451:0010, до складу якої потрапив гараж ОСОБА_1.

У подальшому ця земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_3, що й стало безпосередньою причиною земельного спору.

3. Позиція позивача: захист речового права через оскарження дій землевпорядника та органу місцевого самоврядування

Позиція позивача була комплексною та поєднувала як матеріально-правові, так і процесуальні вимоги.

ОСОБА_1 наполягав на тому, що:

• Він є законним власником гаража, право власності на який підтверджене судовим рішенням.
• Земельна ділянка під гаражем була відчужена ще у 1996–1997 роках, а отже не могла бути включена до складу присадибної ділянки при її приватизації.
• ФОП ОСОБА_2, виготовляючи технічну документацію, допустив істотні порушення законодавства, оскільки:

• не встановив реального власника гаража;
• не врахував наявні правовстановлюючі документи;
• сформував межі земельної ділянки з накладенням на чужий об’єкт нерухомості.

Криворізька міська рада, затверджуючи технічну документацію та приймаючи рішення про формування і передачу земельної ділянки, діяла без урахування існуючого земельного спору.

Внаслідок цих дій позивач фактично був позбавлений можливості реалізувати своє право на землю під власним гаражем.

Саме тому позовні вимоги були спрямовані на:

• визнання незаконними дій землевпорядника;
• визнання нечинними рішень органу місцевого самоврядування;
• скасування державної реєстрації земельної ділянки;
• відновлення стану земельної ділянки шляхом її поділу та формування окремої ділянки під гараж.

З точки зору матеріального права позиція позивача виглядала логічною і підтверджувалася численними доказами, у тому числі висновком судової земельно-технічної експертизи.

4. Рішення суду першої інстанції: захист права власності як пріоритет

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу став на бік позивача та задовольнив позов у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив з таких ключових висновків:

• ОСОБА_1 є добросовісним та законним власником гаража.
• Земельна ділянка під гаражем була відчужена з домоволодіння ще у 1990-х роках, що підтверджується рішеннями виконкому.
• Представники колишнього власника домоволодіння, замовляючи технічну документацію, діяли недобросовісно, приховавши відомості про існування гаража та його власника.
• Органи місцевого самоврядування фактично проігнорували повідомлення про наявність земельного спору.

Суд також прямо вказав, що такі дії призвели до порушення конституційного права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України.

Це рішення є типовим для практики криворізьких судів першої інстанції, які у земельних спорах часто роблять акцент саме на реальному змісті речових прав, а не на формальних кадастрових записах.

5. Позиція апеляційного суду: процесуальна форма важливіша за матеріальну справедливість

Дніпровський апеляційний суд кардинально змінив хід справи, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у задоволенні позову.

Ключовим аргументом апеляційного суду стало питання належного суб’єктного складу.

Суд зазначив, що:

• Фактичним власником земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:451:0010 є ОСОБА_3.
• Рішення суду першої інстанції фактично позбавляє ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку.
• Водночас ОСОБА_3 була залучена до справи лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
• За наявності обов’язкової процесуальної співучасті власник земельної ділянки повинен бути відповідачем.

Апеляційний суд наголосив, що незалучення належного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові, незалежно від обґрунтованості матеріальних вимог.

6. Позиція Верховного Суду: процесуальні гарантії як основа правової визначеності

Верховний Суд погодився з висновками апеляційної інстанції та залишив її постанову без змін.

Ключова правова позиція Верховного Суду полягає у наступному:

• Належний відповідач — це особа, за рахунок якої може бути реально задоволено позовні вимоги.
• У спорах про скасування державної реєстрації земельної ділянки належним відповідачем є власник цієї ділянки.
• Суд не має права вирішувати питання про права та обов’язки особи, яка не є стороною у справі.
• Процесуальний статус третьої особи не може замінити статус відповідача у випадку, коли вирішення спору прямо зачіпає її право власності.

Верховний Суд підкреслив, що навіть якщо порушення допущені землевпорядником чи органом місцевого самоврядування, це не звільняє позивача від обов’язку правильно визначити суб’єктний склад спору.

7. Значення постанови для практики земельних спорів у Кривому Розі

Ця справа має надзвичайно важливе практичне значення для всіх, хто здійснює представництво в суді по земельним спорам у Кривому Розі.

Вона чітко демонструє, що:

• навіть бездоганна доказова база не компенсує процесуальні помилки;
• у спорах щодо земельних ділянок ключовим є правильне визначення власника як відповідача;
• оскарження рішень міської ради чи дій землевпорядника не може відбуватися ізольовано від прав власника земельної ділянки.

Для практикуючих юристів і земельних адвокатів Кривого Рогу ця постанова є орієнтиром щодо побудови правильної процесуальної стратегії.

8. Висновки

Постанова Верховного Суду у справі № 210/6872/21 стала черговим підтвердженням того, що у земельних спорах процесуальна дисципліна має вирішальне значення. Практика криворізьких судів показує, що первинна перемога у суді першої інстанції може бути втрачена, якщо позивач неправильно визначив відповідачів.

Ця справа є показовою для всіх, хто стикається з накладенням меж, гаражними спорами та помилками кадастрової реєстрації, і ще раз підкреслює роль професійного підходу до судового захисту земельних прав.

Повний текст постанови Верховного Суду читайте за посиланням Єдиний державний реєстр судових рішень. Аналітичний розбір криворізьких земельних справ, що пройшли розгляд в Верховному Суді України читайте в розділі: Земельні справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг

Постанова Верховного Суду у справі № 214/8910/20 підтверджує необхідність комплексного підходу до житлових спорів та обов’язок судів враховувати конвенційні стандарти захисту права на житло.

Повний текст рішення читайте за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень..

Більше розборів земельних спорів дивіться у розділі: Житлові справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг.