Відмова матері у визначення місця проживання дитини: акценти ВСУ.

Аналіз постанови Верховного Суду від 07 травня 2025 року у справі № 211/2629/23

Для практики сімейного адвоката в Кривому Розі це рішення має принципове значення.

2. Суть спору

Позивачка – мати малолітньої дитини – звернулася до суду з вимогою:

• визначити місце проживання дитини разом із нею.

Після розірвання шлюбу дитина фактично проживала з матір’ю. Батько не погоджувався з таким становищем і неодноразово звертався до органів опіки з вимогою перевірити умови проживання дитини.

Суд першої інстанції

Задовольнив позов та визначив місце проживання дитини з матір’ю.

Апеляційний суд

Скасував рішення та відмовив у задоволенні позову.

Верховний Суд

Підтвердив позицію апеляційного суду та залишив рішення без змін.

3. Ключова причина відмови: відсутність висновку органу опіки

Головною підставою для відмови у позові стало невиконання вимог статті 19 Сімейного кодексу України, яка прямо зобов’язує:

• залучати орган опіки та піклування та отримувати письмовий висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини.

У цій справі:

• орган опіки неодноразово намагався провести обстеження житла;
• мати відмовлялася допускати працівників служби у справах дітей;
• через це висновок складений не був;
• апеляційний суд визнав, що саме позивачка створила перешкоди для з’ясування обставин справи.

Верховний Суд погодився з цим висновком.

4. Чому відсутність висновку органу опіки є критичною

Суд підкреслив, що:

• участь органу опіки у справах про місце проживання дитини є обов’язковою;
• висновок органу опіки не має формального характеру;
• він ґрунтується на фактичному обстеженні умов проживання;
• без такого висновку суд не може об’єктивно оцінити інтереси дитини.

Важливий момент:
Суд може не погодитися з висновком органу опіки, але не може ухвалити рішення без нього, якщо відсутність цього висновку спричинена діями сторони.

5. Помилка, яка коштувала справи

Позивачка:

• не допустила представників служби у справах дітей;
• не надала доказів умов проживання;
• не підтвердила, що дитина має належні побутові, психологічні та соціальні умови;
• не надала альтернативних доказів (довідки, акти, характеристики, фото, довідки із закладів освіти).

Суд прямо зазначив:
ініціатор спору зобов’язаний довести обставини, на які посилається.

Фактично мати переклала обов’язок доказування на суд, що суперечить процесуальному закону.

6. Правова позиція Верховного Суду

1. Пріоритет інтересів дитини

Суд виходить не з бажань батьків, а з інтересів дитини.

2. Рівність батьків не означає автоматичної переваги матері

Суд прямо зазначив, що:

• жоден із батьків не має «пріоритетного права»;
• вирішальне значення мають умови проживання та поведінка батьків.

3. Відмова від обстеження = процесуальна недобросовісність

Якщо сторона:

• ініціює спір;
• але не дає можливості перевірити умови проживання,

це є підставою для відмови у позові.

4. Суд не може «додумувати» докази

Якщо сторона не надала доказів — суд не має права заповнювати прогалини припущеннями.

7. Практичні висновки для батьків

Якщо ви подаєте позов про визначення місця проживання дитини:

• Обов’язково допустіть орган опіки до житла.
  Без цього шансів виграти справу практично немає.
• Підготуйте докази заздалегідь:
  умови проживання;
  довідки зі школи або садка;
  медичні документи;
  підтвердження доходів;
  характеристику з місця проживання.
• Не ігноруйте процесуальні обов’язки.
  Суд оцінює не лише факти, а й поведінку сторін.
• Не сподівайтеся, що суд “і так все зрозуміє”.
  Без доказів суд не може прийняти позитивне рішення.

8. Значення постанови для практики в Кривому Розі

Для сімейних адвокатів у Кривому Розі ця постанова має особливе значення, оскільки:

• органи опіки активно залучаються до справ;
• суди суворо дотримуються позиції Верховного Суду;
• формальний підхід більше не працює;
• суди оцінюють не слова, а реальні дії батьків.

Це рішення є орієнтиром для всіх адвокатів, які ведуть справи про визначення місця проживання дитини.

9. Висновок

Постанова Верховного Суду від 07.05.2025 року підтвердила ключовий принцип:

Ініціатор спору про дитину зобов’язаний довести, що саме його позиція відповідає найкращим інтересам дитини.

Відмова допустити орган опіки, ігнорування процесуальних обов’язків та відсутність доказів — це пряма дорога до програшу справи.

Для батьків це означає одне: якщо ви хочете захистити свої права — дійте відкрито, прозоро і юридично грамотно.

Повний текст рішення читайте за посиланням: Єдиний державний реєстр судових рішень.

Розбір сімейних справ читайте в розділі: Сімейні справи Кривий Ріг - Адвокат Кривий Ріг